Безртутні технології
Питання екології та збереження навколишнього середовища завжди стояли на порядку денному світової спільноти.
Особливо гостро вони піднімаються останні два десятиліття. Можна запитати себе: яке відношення можуть мати батарейки до настільки глобальних проблем. Виявляється, саме безпосереднє. Наявність токсичної ртуті (Hg), що використовується у виробництві, поставила батарейки в один ряд з товарами, які небезпечні для здоров'я людини та завдають шкоди навколишньому середовищу.
За допомогою гелеподібного електроліту, що знаходиться в батарейці, відбувається електрохімічна реакція щодо заміщення порошкоподібного цинку (Zn) та одновалентного оксиду срібла (Ag2O). В результаті цієї реакції виробляється електрична енергія, яка і є рушійною силою для кварцового годинника або іншого електронного пристрою.
При цьому не варто забувати, що хімічні процеси відбуваються всередині батарейки постійно, незалежно від того, чи батарейка знаходиться в складських умовах зберігання або ж встановлена в годинниковий механізм. Більше того, ці процеси супроводжуються побічними результатами хімічної реакції. У цинковмісних батарейках відбувається його корозія, що супроводжується утворенням газоподібного водню. З часом накопичені гази можуть призвести до здуття батарейки, розгерметизації корпусу та витікання електроліту. Крім того, в процесі корозії цинку відбувається поглинання активної енергії, інакше кажучи є природним саморозрядом батарейки. Щоб знизити негативні явища, пов'язані з корозією цинку, тим самим підвищивши термін зберігання батарейки, а головне, збільшити період її працездатності, у процесі виробництва використовувалась ртуть Hg .
Враховуючи світові обсяги виробництва кнопкових елементів живлення та відсутність належного контролю за їх збиранням та утилізацією, відпрацьовані батарейки, що містять ртуть, стали становити серйозну небезпеку для людства та навколишнього середовища. Усвідомлюючи всю глибину можливих негативних наслідків, європейська спільнота не могла не відреагувати та залишити таку проблему без законодавчого врегулювання. Так у вересні 2006 року Європарламент прийняв Директиву 2006/66/ЄС, яка жорстко регламентує вміст шкідливих хімічних елементів, що використовуються при виробництві батарейок. Для кнопкових елементів, зокрема годинникових, вміст ртуті не повинен перевищувати 2% від загальної маси батарейки. Причому це був тимчасовий захід. З 2013 року на території країн-членів ЄС діє нова Директива 2013/56 ЄС, згідно з якою, починаючи з жовтня 2015 року, вміст ртуті не повинен перевищувати 0,0005%.
Подібні законодавчі ініціативи існують і у США. Більш того, заборона на продаж батарейок, що містять ртуть, була законодавчо закріплена ще в 1996 році. Виняток становили лише деякі типи оксид-срібних батарейок, що застосовуються в медицині. Але при цьому, в деяких штатах, на початку 2012 року ці винятки були анульовані. До 2015 року на території Сполучених Штатів продаж будь-яких типів батарейок, що містять ртуть, був повністю заборонений.
Враховуючи, що Україна вже ратифікувала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, процес імплементації європейських норм, щодо обороту та утилізації хімічних джерел струму, знайде своє відображення в національному законодавстві найближчим часом.
Обмеження у використанні шкідливих хімічних складових поставило перед виробниками батарейок завдання розробки нових технологій їх виготовлення.
Провідні світові виробники розпочали власні дослідницькі проєкти, метою яких було створення безртутних оксид-срібних елементів живлення. Свої дослідницькі роботи компанія RENATA розпочала ще у середині 2000-х років. При цьому перед розробниками стояли як мінімум три основні завдання: ємність і період працездатності батарейок не повинні бути меншими, ніж у традиційних їх аналогів, а головне, нові технології не повинні призвести до їх подорожчання. Як виявилось, це непросте завдання змогли вирішити далеко не всі виробники, включаючи власників світових брендів. Проте завдяки своєму науково-дослідному потенціалу та впровадженню нових технологій швейцарці змогли успішно завершити всі поставлені перед собою завдання.
У 2010 році компанія RENATA оголосила про початок повноцінного виробництва безртутних оксид-срібних батарейок, що повністю відповідали вимогам як швейцарської, так і світової годинникової індустрії.